Верховенство права Європейського Союзу: юридична авантюра, що окупилася

Доктрина верховенства залишається одним із принципів права Європейського Союзу (ЄС, Євросоюз). За 50 років після того, як Суд справедливості ЄС (Суд ЄС) визнав його у відомій справі Costa v ENEL, воно залишається значною мірою некодифікованим і таким, що походить із судової практики. І все ж суди Євросоюзу дотримуються його, хоча це означає, що законодавство ЄС є вищим за національні закони. Ця стаття стверджує, що Суд ЄС виграв азартну гру з легітимністю. Без чіткої правової основи для верховенства у первинних установчих договорах європейських співтовариств, держави-члени могли б просто стверджувати, що Суд ЄС діяв ultra vires і, як наслідок, вони не приймуть такої далекосяжної судової практики. І все-таки влада суду значною мірою виграла. Отже, ця гра з легітимністю Суду ЄС окупилася. Водночас, як іноді застосування доктрини верховенства було викликом у національних конституціях, це загальноприйнята фундаментальна доктрина права ЄС. Крім того, це має велике практичне значення, оскільки, згідно з рішенням Simmenthal, всі національні суди, коли стикаються із національним законодавством, яке порушує безпосередньо чинне законодавство ЄС, мають обов’язок відкласти національні правила і вирішити справу на основі права Євросоюзу.

Для аутсайдера може виявитися досить важко орієнтуватися в “мандрах” практики Суду ЄС. У кращому випадку вона виглядає нерівною. Це, однак, є прямим результатом того, як розроблена система співпраці між національними судами та Судом ЄС. Як обґрунтовуються випадки, проаналізовані в цій статті, процедура попереднього розгляду була головною для розвитку цієї доктрини. Вона може, або іноді, повинна використовуватися, коли національні суди мають сумніви щодо тлумачення права ЄС або чинності вторинного законодавства. Проте запитання можуть бути поставлені лише в тому випадку, якщо відповідь необхідна для внутрішнього судочинства. Внаслідок цього доктрина першості розвивалася поступово, оскільки в національних залах судових засідань з’являлися нові питання про її обсяг і спосіб застосування.

Як свідчать судження, проаналізовані в цій статті, не тільки основоположні договори Євросоюзу, а й інші обов’язкові акти, що формують acquis ЄС, мають першочергове значення над національним законодавством. Це охоплює не тільки внутрішні закони, що застосовуються erga omnes, а й окремі адміністративні акти. Таким чином, сформульована доктрина верховенства перетворилася на принцип, що гарантує ефективність права ЄС.

Повний текст статті Адама Лазовські, професора Школи Права Вестмінстерського університету (Лондон, Велика Британія) та короткострокового експерта проекту ЄС Association4Uдоступна за цим посиланням

А. Лазовські. Верховенство права Європейського Союзу: юридична авантюра, що окупилася. Право України. 2019, №6 (57). С.35-52