РОЗДІЛ III
ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВИМОГИ
Стаття 12: Принцип територіальності
1. За винятком випадків, вказаних у статтях 3 і 4 цього Протоколу і пункті 3 цієї статті, умови для набуття статусу товару, що походить з певної країни, наведені в Розділі II, мають бути виконані без перерви в Європейському Союзі або в Україні.
2. За винятком випадків, вказаних у статтях 3 і 4 цього Протоколу, майно певного походження, яке було експортоване з Європейського Союзу або з України до іншої країни та повернулося, має вважатися майном іншого походження, якщо перед митними органами не буде доведено, що:
(a) майно, що повернулося, є тим самим, що було експортоване;
і
(b) його не було піддано жодній операції окрім необхідних для збереження майна в належному стані під час перебування в іншій країні або перевезення.
3. На набуття майном статусу такого, що походить з певної країни, відповідно до умов, наведених у Розділі II цього Протоколу, не повинна впливати обробка матеріалів, вивезених з Європейського Союзу або України і потім ввезених назад, здійснена за межами Європейського Союзу або України, за таких умов:
(a) ці матеріали цілком отримані в Європейському Союзі або Україні або зазнали обробки понад операції, вказані в статті 7 цього Протоколу раніше, ніж були експортовані;
і
(b) можна довести перед митними органами, що:
(i) реімпортоване майно отримане шляхом обробки експортованих матеріалів;
і
(ii) сукупна додана вартість, що виникла за межами Європейського Союзу або України завдяки застосуванню положень цієї статті, не перевищує 10 відсотків ціни на умовах франко-завод кінцевого товару, який має набути статус того, що походить з певної країни.
4. У контексті пункту 3 цієї статті умови набуття статусу товару, що походить з певної країни, наведені в Розділі II цього Протоколу, не застосовуються до обробки, здійсненої за межами Європейського Союзу або України. Але у випадку застосування правила, що встановлює максимальну вартість усіх матеріалів іншого походження у складі товару, у визначенні статусу походження кінцевого товару згідно зі списком у Додатку II до цього Протоколу, загальна вартість матеріалів іншого походження, включених до складу товару на території зацікавленої сторони, з урахуванням сукупної додадної вартості, отриманої за межами Європейського Союзу і України шляхом застосування положень цієї статті, не повинна перевищувати вказаних відсотків.
5. У контексті застосування положень пунктів 3 і 4 цієї статті «сукупна додана вартість» вживається у значенні всіх витрат, які виникли за межами Європейського Союзу або України, включно з вартістю матеріалів, що увійшли до складу товару на цій території.
6. Положення пунктів 3 і 4 цієї статті не застосовуються до товарів, які не відповідають умовам, наведеним у списку в Додатку II до цього Протоколу, або які можуть бути визнані достатньо обробленими лише за застосування дозволів, наведених у статті 6(2) цього Протоколу.
7. Положення пунктів 3 і 4 цієї статті не застосовуються до товарів, що підпадають під дію Груп 50–63 Гармонізованої системи
8. Будь-яка обробка, що підпадає під дію положень цієї статті, здійснена за межами Європейського Союзу або України, має бути виконана за угодою про обробку товарів поза митною територією або за подібною угодою.
Стаття 13: Пряме транспортування
1. Преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.
Товари, що походять з певної країни, можуть бути транспортовані по трубопроводу через територію країн, іншої, ніж країни Європейського Союзу та України.
2. Підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1, мають бути надані митним органам країни імпорту у вигляді:
(a) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із країни експорту через країну транзиту; або
(b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту:
(i) з повним описом транспортованих товарів;
(ii) з позначенням дат розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назв суден або інших використаних транспортних засобів;
і
(iii) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або
(c) за відсутності цих документів – будь-яких документальних свідчень.
Стаття 14: Виставки
1. Товари, що походять з певної країни, відправлені на виставку до країни, іншої, ніж країни ЄС і Україна, і продані після цієї виставки для ввезення до Європейського Союзу або України, після ввезення підпадають під положення цієї Угоди, якщо перед митними органами доведено, що:
(a) експортер дійсно відправив ці товари з Європейського Союзу або України до країни, у якій проводилася виставка, і виставив їх на ній;
(b) цей експортер продав чи передав у інший спосіб дані товари особі, яка перебуває в Європейському Союзі або Україні;
(c) дані товари були відправлені під час виставки або одразу ж після неї з країни, куди вони були відправлені на виставку;
і
(d) після відправлення на виставку дані товари не були використані з жодною метою окрім демонстрації на виставці.
2. Підтвердження походження має бути видане або складене згідно з положеннями Розділу V цього Протоколу і подане до митних органів країни імпорту у звичайний спосіб. У цьому документі мають бути зазначені назва й адреса виставки. За необхідності можуть знадобитися й інші документальні свідчення умов, за яких товари були виставлені.
3. Пункт 1 застосовується до будь-якої торговельної, промислової, сільськогосподарської або мистецької виставки, ярмарки чи подібного публічної демонстрації (показу), що не організована в приватних інтересах у магазинах чи приміщеннях підприємств для продажу зарубіжних товарів, під час якої виставлені товари залишаються під митним контролем.