ДОДАТОК IХ
ПРОЦЕС ВИЗНАЧЕННЯ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ
1. Принципи
(a) Еквівалентність може бути встановлена для окремого заходу або групи заходів або систем стосовно певного продукту чи групи продуктів або обох.
(b) Прийняття еквівалентності Стороною-імпортером на прохання Сторони-експортера для визнання заходів стосовно специфічного продукту не є підставою для припинення торгівлі чи імпорту товару під питанням від Сторони-експортера.
(c) Визначення еквівалентності заходів є взаємодійним процесом між Стороною-експортером та Стороною-імпортером. Процес включає об’єктивну демонстрацію еквівалентності окремих заходів Стороною-експортером та об’єктивне оцінювання цієї демонстрації з точки зору можливого визнання еквівалентності Стороною-імпортером.
(d) Остаточне визнання еквівалентності відповідних заходів Сторони-експортера залишається виключно за Стороною-імпортером.
2. Передумови
(a) Процес залежить від статусу здоров’я або шкідливих організмів, законодавства та ефективності системи перевірки та контролю стосовно товару Сторони-експортера. До цього може братись до уваги законодавство у відповідному секторі, так само як і структура уповноваженого органу Сторони-експортера, її ланцюг команд, повноважень, операційні процедури та ресурси, виконання повноважень щодо систем перевірки та контролю, включаючи рівень тиску стосовно товару, регулярність та швидкість інформування Сторони-імпортера у випадку виникнення небезпеки. Це визнання може бути документально підтверджене, перевірене та забезпечене попередньою документацією.
(b) Сторони можуть ініціювати процес визначення еквівалентності, базуючись на пріоритетах, встановлених у статті 66(4).
(с) Сторона-експортер може ініціювати процес лише якщо до неї не застосовуються спеціальні заходи стосовно товару, накладені Стороною-імпортером.
3. Процес
(a) Сторона-експортер ініціює процес, подаючи Стороні-імпортеру прохання про визнання еквівалентності окремого заходу або групи заходів або систем для товару чи групи товарів у секторі чи підсекторі або обох.
(b) При необхідності, цей запит включає сам запит та необхідну документацію для затвердження Стороною-імпортером на основі еквівалентності будь-якої програми або плану Сторони-експортера, що вимагає Сторона-імпортер як умову для дозволу імпорту такого товару або категорій товарів.
(c) З цим проханням Сторона-експортер:
(i) пояснює важливість торгівлі цим товаром або категорією товарів;
(ii) визначає окремі заходи, які відповідають загальним заходам за умовами імпорту Сторони-імпортера щодо цього товару або категорій товарів;
(iii) визначає окремі заходи, для яких вона просить визначення еквівалентності серед загальних заходів за умовами імпорту Сторони-імпортера щодо цього товару або категорій товарів;
(d) У відповідь на це прохання, Сторона-імпортер пояснює загальні та конкретні вимоги та обґрунтування цих заходів, включаючи визначення ризику;
(e) Цим поясненням, Сторона-імпортер інформує Сторону-експортера про відповідність її внутрішніх заходів до умов імпорту для цього товару або категорій товарів;
(f) Сторона-експортер об’єктивно показує Стороні-імпортеру, що визначені заходи рівноцінні умовам імпорту для цього товару або категорій товарів;
(g) Сторона-імпортер об’єктивно оцінює демонстрацію еквівалентності Стороною-експортером;
(h) Сторона-імпортер робить висновок щодо досягнення або недосягнення еквівалентності;
(i) Сторона-імпортер надає Стороні-експортеру повне пояснення та допоміжні дані для її визначення та рішення, якщо цього вимагає Сторона-експортер.
4. Демонстрація еквівалентності заходів Стороною-експортером та оцінка цієї демонстрації Стороною-імпортером
(a) Сторона-експортер має об’єктивно продемонструвати еквівалентність кожного конкретного заходу Сторони-імпортера, визначеного в її умовах імпорту. Коли це необхідно, еквівалентність повинна бути доведена об’єктивно показана для плану чи програми, що вимагає Сторона-імпортер як умова для дозволу імпорту (наприклад, план залишків тощо).
(b) Об’єктивна демонстрація та оцінка у цьому контексті має відбуватися, якщо можливо, на основі:
- міжнародно визнаних стандартів та/або стандартів на основі
- власного наукового досвіду; та/або
- оцінки ризику; та/або
- вивчення попередньо документованого досвіду; та правового статусу чи рівня адміністративного статусу заходів; та
- рівня впровадження та посилення, зокрема, на основі:
- відповідних результатів програм спостереження та моніторинг
- результатів аналізу за визнаними методами аналізу;
- перевірки та результатів перевірок імпорту Стороною-імпортером;
- дії компетентних органів Сторони-експортера;
- та попереднього досвіду.
5. Оцінювання Стороною-імпортером
У випадку, коли Сторона-імпортер приходить до негативного висновку, вона має надати Стороні-експортеру деталізоване та обґрунтоване пояснення.
6. Для рослин та продуктів рослинного походження еквівалентність стосовно фітосанітарних заходів має базуватися на відповідному стандарті ISPM.