Євроінтеграція дає поштовх бізнесу, - Антон Яременко

 Цього разу в рамках інформаційної кампанії "Євроінтеграція: сила можливостей" ми поспілкувалися з Антоном Яременком. Він директор компанії з вирощування осетрів, яка нещодавно уклала перший контракт на експорт продукції у Францію.

• Про ідею для бізнесу

У нас було бажання та можливість займатися розведенням риби. Одного разу приблизно сім років тому ми прочитали статтю в "Нью-Йорк Таймс" про відкриття в Арізоні нової ферми з вирощування осетрової риби. У статті була наведена коротенька інформація щодо ситуації з чорною ікрою на ринку США. На той момент ринок був заповнений ікрою на 10%. Власної продукції не вистачало, була необхідність імпортувати. Ця стаття настільки нас зацікавила та надихнула, що ми вирішили детально вивчити специфіку ведення осетрового бізнесу в Україні.

• Про експорт як необхідність

Спочатку ми збиралися постачати нашу продукцію на внутрішній ринок. Питання експорту постало пізніше, коли ми вже деякий час займалися вирощуванням осетрів. Чому про це не йшлося спочатку? Тому що осетри ростуть від 10 до 12 років. Це дуже довго. Доки вони "дозріють" до ікри, в нашій країні можуть відбутися значні зміни. Нас вони теж не оминули. Ми почали працювати за одним бізнес-планом, але потім були змушені кардинально все змінити – через війну, через кризу. Люди припинили купувати ікру в тих обсягах, на які ми розраховували. Ми стикнулися з проблемою, коли кількість нашої продукції стала завеликою для українського ринку. Імовірно, така тенденція зберігатиметься ще кілька років.

Складнощі роботи на нашому ринку пов’язані також зі зростанням конкуренції, адже за сім років кількість ферм із вирощуванння осетрів значно побільшала. До того ж залишається стара проблема – це контрабанда, особливо з Росії та Китаю. Тому ми, власне, вирішили розглянути експортні можливості.

• Про співпрацю з колегами

Осетрових дуже багато. Наприклад, люди в селах вирощують осетрів, і про них довгий час нічого не було чути. А от коли ікра дозріває, господарі починають активізуватися: дзвонять, пишуть, шукаючи варіанти збуту.

Про деяких операторів на ринку ми дізналися нещодавно. Півроку тому була створена Асоціація аквакультури України, яка об’єднала майже всіх аквафермерів. Ми познайомилися з великою кількістю колег у нашій сфері, почали зустрічатися, обговорювати важливі питання, захищати інтереси.

Осетрові – це червонокнижний вид риби, тому її екпорт регламентується СІТЕС – Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. Ця продукція дуже складна для експорту. Зокрема, для того, щоб отримати сертифікат EUR.1, потрібно побудувати цех, який відповідає європейським стандартам. На цей цех ми витратили півмільйона доларів. Не кожен фермер може собі дозволити витрати таку суму грошей. Тому тепер до нас звертаються маленькі фермери, щоб ми придбали їхню ікру, переробили та продали в ЄС, адже вони самі не мають такої можливості.

Ситуацію з ікрою можна порівняти з урожаєм зернових. Кожна дитина знає, що врожай залежить від погодних умов. Якщо цього року неврожай, то ціна на хліб зросте. Так само з ікрою. Треба враховувати градусодні, погодні фактори – ранкові заморозки, чи, що ще гірше, сильну спеку. І якщо риба рік перебувала в некомфортних умовах та не дозріла, ікри чекати доведеться ще рік. Тому навіть на внутрішній ринок ми часто купуємо ікру в партнерів, переробляємо та продаємо під своєю торговельною маркою.

• Про смак і користь

Серед заможних людей ця риба дуже популярна. В неї є декілька переваг. Осетер дуже смачний і корисний. Його не треба чистити, бо у нього шкіра, а не луска. У Європі з цієї шкіри роблять навіть гаманці та взуття. Ця доісторична риба, взагалі, не має кісток, тільки хребет. Осетри живуть 200-300 років. На сьогодні немає жодного науково підтвердженого факту, що осетер помер від старості. Така тривалість життя можлива завдяки кількості корисних елементів, які осетер виробляє в організмі.

З осетра можна зробити мільйон страв – від холодцю до строганини. Його коптять, роблять балики, запікають. Кожен може обрати варіант на свій смак.

• Про євроінтеграцію

Маю сказати, що позитивно вплинув безвіз. Я зробив собі біометричний паспорт і мені тепер значно легше проводити переговори з європейськими партнерами. Домовляюся про зустріч та їду, коли треба. З експортом ситуація складніша. Для експорту продукція має бути, по-перше, якісною, а по-друге, дешевшою, ніж в ЄС. Все, що успішно експортується з України, саме цим і відрізняється. Яскраві приклади – горіхи та мед.

Ми можемо конкурувати з європейцями в якості ікри без жодних проблем, а от у ціні – ні.

У ЄС будь-яке рибництво багато років залишається збитковим. Особливо це стосується вирощування осетрів. Ви розумієте, що таке 12 років? Риба може навіть не дожити до стадії дозрівання. Я був на десятках ферм у Європі, та більшість з них субсидується, що сильно впливає на ціну. В Україні, на жаль, поки немає таких державних програм фінансування.

Та в мене є сподівання, що під позитивним впливом країн навколо нас ми почнемо швидше розвиватися та вирішувати проблеми всередині країни. Наведу таке порівняння. Уявімо, що побудували новий сучасний квартал із багатоповерховими будинками, а у дворах на клаптику землі є залишки приватного сектору з незадоволеною бабцею, яка ніяк не хоче відмовитися від своєї мазанки та курей і переїхати в більш комфортні умови. Тож маю надію, що євроінтеграція сприятиме модернізації України.