Павло Гукасов: Ми хочемо робити ексклюзивні ялинкові прикраси

"В дитинстві новорічну ялинку завжди привозив додому тато, а прикрашав я. Пам’ятаю, серед ялинкових прикрас у тій заповітній коробці були ще ті, які від бабусі залишилися - мама казала, що вона малою ними ялинку прикрашала. Якби я собі тоді уявив, що у мене буде стільки цих ялинкових іграшок, як зараз, то, напевно, дуже здивувався б", - посміхається в бороду заступник Павло Гукасов. Бо одна справа – любити Новий рік, а інша – робити бізнес, з ним пов’язаний.

Як зізнається сам Павло, виробництвом ялинкових прикрас він почав займатися майже випадково. До того професійно грав у баскетбол, але десь у 24 роки зрозумів, що "витиснув із себе все, що міг". А оскільки старший брат Павла на той час займався рекламою, у них з’явилася ідея робити ялинкові прикраси з логотипом – корпоративні іграшки. Перший рік замовляли їх на якійсь фабриці у підрядника, - і просто перепродували. А потім побачили в цьому перспективу, і потихеньку бізнес став розвиватися: спочатку придбали один станок, з допомогою якого друкували зображення на куплених готових кульках, а з часом розвинулися до рівня фабрики з повним замкнутим циклом - від склодувів до упаковки, зі своїми представництвами в різних країнах. Павло знизує плечима: "Як це вдалося - не знаю. Напевно, треба дванадцять років не поспати, попрацювати цілодобово – і, може, тоді приходить успіх".

До речі, виробництво ялинкових прикрас – не сезонний бізнес, як вважають багато людей. Адже попри те що сезон продажів справді є коротким – Різдво та Новий рік - фабрики працюють цілий рік, і портфелі замовлень формуються на рік уперед.

Ялинкові прикраси на Клавдіївській фабриці виготовляють ще з 1948 року, і в 70-80-их роках вона входила в трійку найбільших в Радянському Союзі у своїй сфері, маючи в штаті майже тисячу працівників. Але важкі часи після розпаду Радянського Союзу боляче вдарили й по підприємству. Так, коли п’ять років тому Павло Гукасов з партнерами взяли фабрику в управління, тут працювали 30 осіб.

"Ми взяли фабрику, на якій не було 80% дахів, не було туалету, не було опалення, не було води, не було нічого. Ми провели опалення, воду, поставили туалет, відремонтували дахи, поміняли вікна. Це ніби й не помітно, це просто так має бути. Ніхто не каже: хлопці, ви такі круті, у вас є дах, чи у вас є туалет, чи у вас є вікно пластикове. Але якщо взяти масштаби цих цехів, то виходить достатньо велика цифра", - розповідає Павло про те, як у фабрику входить нове життя.

Але головна його гордість, звичайно ж, не відновлені цехи, а зібрані на підприємстві майстри. Сьогоднішній трудовий колектив фабрики – це близько сотні осіб (на порядок менше, ніж в часи її розквіту), але й їх знайти в наш час не просто, бо виробництво ялинкових прикрас – вузька спеціалізація. В принципі, каже наш співрозмовник, будь-яка фабрика, яка робить електричні лампочки, може робити і ялинкові іграшки, тільки будуть вони грубуваті. Натомість у Клавдієвому іграшку видуває склодув, тобто кулька виходить кожного разу унікальна, це ручна робота. "У нас художник – не просто художник, а художник по сфері, по ялинковій прикрасі, по кулі. Це, напевно, більше всього споріднене з писанкарством. Є велика різниця в малюванні на папері й на сфері. Скільки приходило художників з хорошими роботами, з хорошим портфоліо, а на сфері не можуть малювати. А професія склодува взагалі вимираюча. Тому збираємо колектив по крихтах", - розповідає Павло.

Щоб продемонструвати розмаїття ялинкових прикрас та їхню специфіку, на фабриці відкрито музей ялинкової іграшки, в якому представлена продукція різних фабрик, в тому числі з інших країн. Крім того, є у ньому колекція ялинкових кульок під назвою "Санта-Ермітаж". Павло Гукасов розповідає: "Нам вдалося підібрати такий колектив художників, які в змозі робити, не побоюся цього слова, шедеври на кулях. То ж ми хотіли показати, що таких художників, як Айвазовський, чи Сальвадор Далі, чи Ґоґен наші майстри можуть репродукувати на ялинкові іграшки. Це достатньо складна робота, всього кілька майстрів у нас на фабриці в змозі цей олійний живопис повторити на кулі, і ці вироби існують в єдиному екземплярі".

Оцінили майстерність українців і за кордоном. Замовлення на виробництво ялинкових прикрас надходять багатьох країн, зокрема від європейських брендів. Але Павла не вдовольняє перспектива служити лише виробничими потужностями для європейців. Натомість є амбіція вийти на європейський ринок під своїм власним брендом. Тому протягом останніх трьох-чотирьох років підприємство постійно шукає нові ринки збуту. Замовлення вже надходили із Сполучених Штатів Америки, Італії, Великої Британії, Литви та Німеччини, а в останніх двох країнах фабрика навіть відкрила свої представництва. Проте просувати свою продукцію в ЄС непросто, каже Павло Гукасов: "У цього бізнесу дуже довга циклічність, близько року оборотності, тому й пошук клієнтів так само розтягується на роки. А європейські закупівельники достатньо консервативні, чітко стежать за якістю, за своєю маркою, і не завжди охоче сприймають нових постачальників. Вони беруть продукцію потроху, щоб перевірити. І якщо одного року ми відвантажуємо, скажімо, 10 ящиків ялинкових іграшок, то наступного разу вони беруть 15 ящиків. Ніби й 50% приріст є, але це все одно небагато".

Проте Павло не втрачає оптимізму, вірить у подальший "м’який поступ" на закордонні ринки і шукає для Клавдіївської фабрики власну нішу: "За рік ми виробляємо і реалізовуємо не так багато – 500-600 тисяч одиниць продукції, але це пов’язано з тим, що ми ще шукаємо свою нішу. Ми все ж хочемо робити ставку не на мас-маркет "а ля Китай", а на більш дорогі, ексклюзивні речі – "ручнодувні", "рукописні".