Експорт без фреону: що допомогло холодильному обладнанню з Одеси потрапити в ЄС

"Європейська правда" опублікувала історію успіху українського підприємтсва, яке завдяки запуску поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, що діє в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, змогло вийти на європейські ринки холодильної техніки.

Як вплинула Угода про асоціацію з ЄС на український експорт? Щоб відповісти на це питання, можна довго оперувати статистикою. А можна – показати конкретні приклади, коли обнулення мит відкрило перед українськими товарами європейський ринок.

Адже є галузі, в яких до створення зони вільної торгівлі наші виробники мали примарні шанси потрапити до ЄС.

Одна із таких галузей – виробництво холодильної техніки. Це та галузь, де раніше Україна була проти будь-якої лібералізації: мовляв, навіщо відкривати ринки перед іноземцями, коли треба захищати національних виробників? Та як виявилося, національні виробники не лише не бояться конкуренції, але й відчуваються у вільному ринку значно краще, ніж за доби протекціонізму.

Приклад – компанія "Айсберг" з Одеси. Ця компанія вже майже 30 років виробляє холодильне обладнання для торгівлі, експортуючи його у більш ніж 20 країн світу.

При цьому частка внутрішнього ринку у продажах одеситів складає лише під 20% – решту експортують.

"Для нас традиційними були ринки і СНД, і країн Близького Сходу – всюди, де є потреба у комерційному холоді. Навіть вдавалося постачати до Карибського регіону. Звичайно, ЄС теж цікавив нас, проте досі туди вдавалося продавати лише обмежені партії", – розповідає генеральний директор компанії Олег Антоненко.

Все змінилося у 2014 році.

Спочатку для одеситів закрився російський ринок. Далі – Росія заблокувала транзит у країни Середньої Азії. "Зважаючи на те, що в нас досить об’ємне обладнання, питання доставки є ключовим. Втративши російський транзит, ми фактично втратили низку традиційних ринків",- визнає Олег Антоненко.

Що робити у ситуації, коли внутрішній ринок є незначним, а на зовнішніх з’явилися чималі проблеми? Звичайно – шукати альтернативи.

Тим більше, у "Айсберга" ще до того був досвід продажів у країну, ринок якої функціонує за правилами ЄС. "Виконуючи замовлення з Ісландії, ми стали першою українською компанією, яка отримала сертифікат Euro-1. Тоді ніхто не знав, що це таке. На митниці навіть довелося завести для нас новий зошит – там теж ніхто не знав, що то за сертифікат",- згадує гендиректор компанії.

Чому ж, маючи перший досвід продажів у Західній Європі, компанії не змогли закріпитися на ринку ЄС раніше? Проблему складали високі митні ставки. Як європейські – на готову продукцію, так і українські – на комплектуючі для цієї техніки. "А якщо згадати проблеми, які ще донедавна супроводжували процес повернення ПДВ, то зрозуміло, що продажі в ЄС тоді не видавалися перспективними",- пояснює Олег Антоненко.

Втім, вже від середини 2014 року запрацювала система автономних преференцій ЄС. Брюссель погодився обнулити власні мита для більшості українських товарів, не чекаючи, коли остаточно запрацює Угода про асоціацію. В тому числі – й для холодильного обладнання.

Звичайно, це не вирішило автоматично всі проблеми (зокрема, залишалася потреба сплачувати мита на запчастини з ЄС, які наразі скаладають 6%), але навіть за таких умов європейський ринок знову став привабливим для одеської компанії.

Для продажів у Євросоюзі довелося дещо змінити технології.

Зокрема, у ЄС діють жорсткіші вимоги щодо енергозбереження та викидів фреону в атмосферу. Втім, вже маючи досвід продажів у Ісландії – а там діють євросоюзівські нормативи – в "Айсбергу" були готові до таких змін.

"Так, сучасні технології збільшують кінцеву ціну, проте в ЄС готові її платити. І це принципова різниця з вітчизняним ринком, де шукають обладнання подешевше, не зважаючи на його екологічність",- додають у компанії.

До речі – і це визнає переважна більшість експортерів до ЄС – не варто сподіватися конкурувати у Європі лише ціною. На європейському ринку на кінцевий вибір впливає низка факторів, серед яких дизайн, екологічність, рівень споживання енергії.

І питання ціни тут не є першим.

Тим більше, додають в одеській компанії, варто забувати міф про наднизькі зарплати в Україні, які роблять нашу продукцію суттєво дешевшою. "Мінус чи ні, але ми працюємо в Одесі, і тому ми маємо конкурувати у рівні платні не лише із іншими підприємствами, а й з туристичною галуззю – інакше у літній період отримаємо масові звільнення",- пояснює гендиректор одеської компанії.

З якої країни варто почати продажі в ЄС? У "Айсбергу" переконують що це не має значення. Адже покупцями їх продукції часто є глобальні торгові мережі, такі як Carrefour, Billa, Auchan чи Kaufland.

А відповідно – лише за чотири останні роки географія продажів одеситів суттєво збільшилася. Якщо раніше більшість продукції йшла у "безмитні" країни СНД, то тепер ключовими ринками збуту стали європейські Німеччина, Австрія та Нідерланди, а на на додачу: Катар, Оман та навіть Австралія.

Як результат, компанія вже почала планувати розширення виробництва, а точніше – будівництво нового заводу. "Це дуже давня мрія, але раніше завжди щось цьому заважало: то Янукович, то війна. А головне – із новим виробництвом можна здешевити вартість продукції, яка постачається саме до ЄС",- планує Олег Антоненко.

То ж ви досі вважаєте, що Україна експортує до ЄС "лише сировину"? Або вірите у міф, що наша промисловість не має там "жодних шансів"? Чи у те, що зона вільної торгівлі нічого не дала Україні?

Дарма. Адже у нас є для вас чимало схожих показових історій.

Автор: Юрій Панченко

Публікація підготовлена в рамках інформаційної кампанії "Євроінтеграція: сила можливостей", що здійснюється офісом Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції за підтримки ЄС та проекту Association4U