Сергій Петухов: Якщо дороги в село не було, а раптом її зробили, стоїть табличка: "зроблено за підтримки ЄС", – людина одразу оцінить

Пропонуємо вам скорочену версію інтерв’ю Заступника Міністра юстиції з питань європейської інтеграції Сергій Петухов інформаційній агенції УНІАН

Ще в 2001 році існував такий собі "План дій Україна – ЄС" в сфері юстиції, свободи та безпеки. Поясність читачам, чому, попри, здавалось би, чималий термін співпраці, комплексної політики України з Європейським Союзом у сфері юстиції у нас не було?

Дійсно, наша співпраця з Європейським Союзом має давню історію, але річ у тому, що довгий час Україна не визначала євроінтеграцію своїм пріоритетом – ми підтримували відносини з СНД і з ЄС. Відповідно, ми не були готові, чи керівництво країни не бажало вести державу євроінтеграційним курсом – цим і визначався рівень нашої співпраці з Європейським Союзом. У 2014 році це кардинально змінилося, тому що Угода про асоціацію є всеосяжним документом, який, по факту, регулює всі найважливіші сфери життя. В нашому розумінні, Угода є кроком до повноправного членства України в Європейському Союзі, адже стандарти, які ми імплементуємо за цією Угодою, є невіддільною та найбільшою частиною зобов’язань країни-члена ЄС.

У сфері юстиції понад десять років тривав процес гармонізації законодавства, за яким ми оцінювали, наскільки наше законодавство в певних сферах є аналогічним європейському. Сьогодні ми маємо чіткі зобов’язання імплементувати цілий набір директив і регламентів ЄС. І рухаємося так, як, свого часу, рухалися всі країни, які згодом набували членства. Умовно, коли ЄС приймає нову директиву, вона імплементується країнами-членами, і так само її імплементує Україна. Може бути інший термін, але за сутністю ми маємо таке ж правове регулювання цілих сфер нашого життя. Насправді основне, що відрізняє Міністерство юстиції від багатьох інших міністерств, які відповідають за свою частину співпраці з ЄС, – ми є координуючим органом. Сектор "Юстиція, свобода, безпека", ряд питань в якому координує Мін’юст, охоплює роботу Міністерства юстиції, МВД, судової системи, правоохоронних органів, а через права людини майже всіх інших – Міністерства культури, Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров’я. Наша особиста частина є достатньо невеликою. Тобто, умовно, якщо подивлюся, скільки всього інформації в контексті євроінтеграції я передаю, обробляю, контролюю виконання, то частинка Мін’юсту буде десь двадцять відсотків в кращому випадку. А вісімдесят відсотків – це координація роботи з колегами, вироблення єдиної позиції.

Окрім безвізу та ратифікації угоди про співпрацю з Євроюстом, які ще є досягнення?

Я думаю, що важливим є підтримання санкційної політики Європейського Союзу. Це конкретний результат співпраці України з ЄС, нехай, не напряму Угоди про асоціацію, але, водночас, саме Угода передбачає наші тісні зв’язки. Відповідно, базуючись на тісних стосунках України та ЄС, ми можемо просувати наші інтереси, доводити до відома європейських партнерів інформацію про наслідки збройної російської агресії на Донбасі і в Криму. І для нас це насправді досягнення. Адже санкції продовжуються, в санкційний список додаються нові люди, так само залишаються секторальні санкції. Хоча, очевидно, що вони є некомфортними для виробників і для бізнесу в країнах ЄС.

А як щодо того, що зробити не вдалося? Що б ви назвали?

Угода про асоціацію – це програмний довгостроковий документ, яким ми будемо керуватися в наших стосунках з ЄС, як мінімум, п’ять-десять років. Якщо ми достатньо успішно імплементуємо Угоду, зможемо перейти на наступний етап – переговорів про членство в ЄС. Сьогодні про це говорити, очевидно, зарано, адже Угода достатньо амбітна. Дійсно не все нам вдається, бо ті зобов’язання по імплементації норм європейського права, які ми взяли на себе, були дуже амбітними. Плюс, була певна затримка з набуттям чинності Угоди через позицію окремих країн ЄС, які її не ратифікували. На мою радість, в частині юстиції у мене було не так багато документів, директив, які треба було імплементувати, – і це зроблено. Водночас, очевидно, у сферах, які потребують повних змін або ринку, або стандартів, або додаткових витрат (захист навколишнього природного середовища, енергетика, охорона здоров’я) – там ми не виконуємо все повністю, і маємо надолужити.

Також ми поки не переконали європейських партнерів, що ми гідні членства в ЄС. Над цим всім ще слід працювати, важлива і політична складова, і технічна з точки зору виконання положень Угоди. І найголовніше, на чому базується Угода  – Україна та ЄС і країни-члени є вільними та демократичними правовими системами, базуються на принципі верховенстві права і поважають права людини. Це один з наріжних каменів існування Європейського Союзу, Хартія прав людини є складовою частиною статутних документів в ЄС. І це вкрай важливо. Бо членом ЄС може стати не суто заможна чи суто розвинута країна, а та європейська країна, яка поділяє цінності ЄС. І, як на мене, саме цей найбільший шлях у сфері прав людини, верховенства права, незалежного суду, відсутності корупції ми маємо пройти. Для себе вимірюю виконання Угоди не за конкретними технічними регламентами, які дійсно десь можуть бути проблемними, а за тим, наскільки ми просунулися в ціннісному шляху до Європи.

І як нам вимірювати, скільки вже пройдено?

У нас є спеціальний Діалог з прав людини між Європейським Союзом та Україною – це їхній механізм співпраці і оцінки прогресу в цій царині. Ми задекларували, що поважаємо права людини і є країною, яка базується на принципі верховенстві права. І в цьому діалозі вони підіймають ті проблемні питання, які бачать перед нами, чи ті питання, де хотіли б роз’яснити нашу позицію. Це стосується як індивідуальних справ (розслідування злочинів, випадків заборони публічних демонстрацій), так і загальних положень, які стосуються захисту прав етнічних меншин, виборчого законодавства, захисту прав дітей, жінок. Чому це цікаво Україні? – Ми отримуємо поради від наших колег, як нам рухатися в сфері прав людини, щоб стати країною, в якій більше людей почувають себе добре. Крім того, через цей Діалог ми маємо важелі впливу на захист прав українців в Європі, якщо бачимо, що держава ЄС неналежно реагує на порушення прав наших громадян. Ба більше, ми можемо звернути увагу ЄС і країн-членів на порушення прав людини на окупованих територіях в Криму і на Донбасі. Ми хочемо, щоб вони мали якомога більше інформації про це, щоб їхня позиція була жорсткою, щоб вони продовжували тиснути на Росію, нагадувати, що ніхто не забуде про Сенцова, який знаходиться у в’язниці вже чотири роки, ніхто не забуде про Кольченка, ніхто не забуде про кримських татар і Меджліс.

Читала, що Кабмін затвердив річний план заходів з реалізації Стратегії комунікації у сфері європейської інтеграції на 2018-2021 роки.

Так, знову ж таки, кажу, люди мають відчути євроінтеграцію. Якщо дороги не було в село, і десять кілометрів до районного центру треба було їхати годину і розбивати машину, а раптом дорогу зробили, стоїть табличка: "це зроблено за підтримки ЄС", – людина це одразу оцінить. Тобто Стратегія комунікації має багато аспектів. Не просто щось показати по телевізору та розповісти: "як добре, що у нас тепер є така Угода". Насправді кожній людині (Стратегія, зокрема, про це говорить) треба розповідати про те, що її безпосередньо стосується в контексті євроінтеграції або показати, як це вже відбулося в сусідній області чи районі. Про підтримку, яку ЄС надає об’єднаним громадам, коли виділяються гроші на створення ЦНАПів, або про допомогу сільським кооперативам. Ці речі треба комунікувати.

Оцініть потенціал цієї Стратегії якось вплинути на рівень радикалізації настроїв суспільства, і як наслідок – на ситуацію з дотриманням прав і свобод громадян. Чи зможе інформованість перемогти обмеженість та категоричність поглядів певної верстви населення стосовно права людини на різноманіття?

Важливий момент, який треба відмітити, це те, що більшість українців підтримують європейський рух України. І це стосується всіх регіонів. Це одна з небагатьох тем, яка об’єднує всю країну. Більшість українців розуміють, що ЄС – це кращі стандарти життя, більша захищеність та більші можливості для них та їхніх дітей. Те, про що ви говорите, радикальні групи чи люди з радикальними поглядами, які готові застосовувати силу в незаконний спосіб, є в будь-якій країні. В Україні таких людей дуже невелика кількість. Вони не представляють основні політичні сили та українське суспільство. Українська свідомість, насправді, побудована на повазі, толерантності, вмінні вести діалог і розуміти один одного. Я думаю, що якраз інформування – це один зі способів подолання радикалізації певних верств суспільства чи застосування насильства до людей з іншої думкою. Тому, зокрема, ми говоримо про це, проводимо багато роз’яснювальної роботи. В рамках реформи у нас створено Директорат у сфері прав людини й правової обізнаності – ми є координуючим міністерством в Уряді з точки зору і захисту прав людини, і інформування про права людини. Тому що люди не завжди знають про свої права, права інших чи розуміють свої обов’язки. Тільки це питання не одного дня, а щоденної тривалої роботи протягом років.

Чи задоволені ви темпом євроінтеграційного прогресу України безпосередньо в питаннях юстиції, свободи і безпеки?

Яку би «оцінку» від 1 до 12, поставили? Коли я певний час пропрацював на цій посаді, то зрозумів, що процеси  набагато складніші, і не можуть бути такими швидкими, як здавалось. У нас велика держава, і за кількістю населення, і за територією, і рішення, які можуть здаватися комусь очевидними, не є такими для інших людей, які живуть в іншій частині країни чи мають інший досвід. Саме тому наше завдання – більше інформувати суспільство, робити Європу більш доступною, щоб більше людей могли туди поїхати, щоб більше європейців до нас приїжджали. Адже в Європі так само не завжди є розуміння, що таке Україна. Для когось це країна в війні, для когось корумпована країна, для когось нічим не відрізняється від Росії. Я не буду оцінювати за балами, бо думаю, що ми вибороли свій євроінтеграційний напрямок. Ми багато чого зробили в нашому русі вперед в Європу. Єдине, що нас може втримувати – це наші внутрішні проблеми. Проблема корупції – це не питання Європи, це питання внутрішнє.

Анонсуйте наступний крок Міністерства юстиції в межах виконання Угоди. Що саме плануєте зробити найближчим часом? 

Найбільш важлива частина в моїй роботі зараз – це питання створення Антикорупційного суду і ефективна робота НАЗК. І хоча ми не маємо безпосередньої компетенції, водночас, слідкуємо за цими процесами, і очевидно, що нам важливо, щоб це відбулося. Це в інтересах всіх українців. Насправді, як каже профільний віце-прем’єр-міністр України Іванна Климпуш-Цинцадзе, закінчилися швидкі перемоги й досягнення, про які можна звітувати кожного місяця. Тепер продовжується кропітка робота, яка матиме свій результат за п’ять-десять років – ми маємо імплементувати Угоду. Тому короткострокової мети, яка могла би бути реалізована до кінця року – немає. А є поступовий рух, постійна робота, яка має призвести до набуття членства України в ЄС. Не я почав питання європейської інтеграції, не я його буду закінчувати. Але я вважаю цей шлях правильним для України. І якщо ми дійсно імплементуємо Угоду, то будемо готові до членства в ЄС на вісімдесят-дев’яносто відсотків.

З повною версією інтерв'ю можна ознайомитися на сайті УНІАН.