Повна і правдива інформація про харчові продукти

У серпні 2019 року буде введено в дію Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів»[1], який є ще одним кроком на шляху інтеграції України до Європейського Союзу.

Положення про потребу інформування споживачів щодо харчових продуктів знаходимо в Угоді про асоціацію з ЄС. Частина, яка присвячена питанням торгівлі (Розділ IV), визначає санітарні та фітосанітарні заходи, метою яких є «сприяння здійсненню торгівлі товарами, що охоплюються санітарними та фітосанітарними заходами між Сторонами, забезпечуючи при цьому охорону життя і здоров’я людей, тварин та рослин» (Глава 4, стаття 59)[2].

Відповідно до Глави 4 "Санітарні та фітосанітарні заходи", Україна повинна запровадити еквівалентну європейській систему контролю за якістю та безпечністю харчової продукції. З цією метою Уряд схвалив Всеохоплюючу стратегію імплементації Глави 4 (Стратегія СФЗ) [3], в рамках якої було прийнято низку нормативних актів: про вимоги до безпечності та якості харчових продуктів[4], про державний контроль,[5] про безпечність та гігієну кормів[6], про ідентифікацію та реєстрацію тварин[7], про побічні продукти тваринного походження[8], про насіння і садивний матеріал[9] та ін.

Закон України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» також є частиною реалізації Стратегії СФЗ (розділ ІІ «Маркування та інформація про харчові продукти», пункту 3 «Заходи, які застосовуються щодо маркування») та передбачає «забезпечення належного рівня захисту здоров'я та інтересів споживачів, їх поінформованості, встановлення засобів гарантування права споживачів на інформацію та процедури надання інформації про харчові продукти»[10].

Європейська практика

Закон «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» базується на Регламенті Європейського Союзу № 1169/2011 «Про надання споживачам інформації про харчову продукцію, яким вносяться зміни до Регламентів (ЄС) № 1924/2006 та (ЄС) № 1925/2006 Європейського Парламенту ЄС», зокрема Розділу 1 «Громадське здоров’я» частини II «Маркування та інформація про харчові продукти».[11]

Регламент ЄС № 1169/2011 чітко вказує, що «вільний рух безпечних і здорових харчових продуктів є істотним аспектом внутрішнього ринку і є важливим чинником забезпечення здоров’я і добробуту громадян та задоволення їх соціальних та економічних інтересів.

У Регламенті прописується мета Європейського Союзу в цій сфері - сприяння досягненню високого рівня захисту споживачів, оскільки уможливлення здійснення споживачами поінформованого вибору надзвичайно важливе як для забезпечення дієвої конкуренції, так і для підвищення рівня добробуту споживачів.

Загальний принцип законодавства ЄС полягає у наданні споживачам можливості для здійснення поінформованого вибору харчових продуктів, які вони споживають, та запобіганні поширенню будь-яких практик, які вводять споживачів в оману. Зокрема стаття 7 Регламенту визначає справедливі практики інформування:

(а) інформація про харчовий продукт повинна описувати його характеристики, у тому числі його природу, ідентичність, властивості, склад, кількість, строк зберігання, країну та місце походження, метод виробництва;

(b) інформація про харчовий продукт не повинна приписувати невластиві йому властивості та наслідки споживання;

(с) в інформації про харчовий продукт не повинні згадуватися характеристики, якими володіють усі аналогічні харчові продукти; у тому числі в ній не повинен наголошуватися факт наявності чи відсутності певних інгредієнтів та/або поживних речовин;

(d) інформація про харчовий продукт не повинна містити тверджень у словесній або графічній формі про наявність у ньому певного компонента або інгредієнта, якщо насправді компонент або інгредієнт, який зазвичай присутній або використовується у даному продукті, був замінений іншим компонентом або інгредієнтом.

Таким чином, Регламент слугує як інтересам побудови внутрішнього ринку завдяки спрощенню законодавства, забезпеченню правової певності та полегшенню адміністративного тягаря, так і інтересам громадян, які виграють від запровадження вимог до чіткості, розбірливості та повноти інформації на етикетках харчових продуктів.

У Регламенті чітко визначено межі цього нормативного документу: "Правила Європейського Союзу мають поширюватися лише на підприємства, концепція створення і функціонування яких передбачає постійний характер роботи та певний рівень організації".

Така господарська діяльність як разова обробка та доставка харчових продуктів, обслуговування клієнтів у сфері громадського харчування та продаж харчових продуктів приватними особами, наприклад, під час проведення доброчинних заходів або ярмарків чи інших публічних заходів на рівні місцевих територіальних громад, не має підпадати під дію Регламенту.

У Європейському Союзі після введення Регламенту 1169/2011 на основі дворічної практики низкою організацій був створений посібник “Guidance on the Provision of Food Information to Consumers”[12]. У ньому викладені практики розміщення інформації на пакуванні продукції.

Інформування споживачів в Україні

В Україні надання споживачам інформації про харчову продукцію підпадає під дію низки нормативних актів, зокрема Закони України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та ін.

Зокрема, у Законі “Про захист прав споживачів” зазначається, що споживачі під час придбання або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на «необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця)” (п. 4, стаття 4, Розділ ІІ “Права споживачів та їх захист” ).

Щодо самої інформації про продукцію, в законі зазначається, що має бути назва товару, основні властивості продукції, її номінальна кількість (маса та об’єм), відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, позначка про ГМО, дані про ціну, дата виготовлення, умови зберігання та використання, строк придатності, найменування та місцезнаходження виробника (пункт 1 статті 15).

У Законі «Про захист прав споживачів» побіжно згадується, що способами подачі інформації є етикетка, маркування, супровідна документація (пункт 2 статті 15), проте не вказано, як саме має подаватися ця інформація, щоб справді відповідати умовам “необхідності, доступності, достовірності та своєчасності”.

Основною метою змін на основі Закону «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів» є те, що споживач  має отримати повну і правдиву інформацію про харчовий продукт, який він має намір придбати і на основі цієї інформації зробити свідомий вибір.

Відповідно до Закону регламентується інформація про харчовий продукт, призначений для кінцевого споживача або закладу громадського харчування за загальним принципом – не вводити в оману покупця. Для цього інформація про продукт має бути розбірливою та розміщуватись на видному місці. Обов’язково мають бути дані про наявність алергенів, ГМО, інформація про фізичний стан продукту або спеціальну обробку, якій піддавався харчовий продукт і т.д.

Встановлення нових вимог до маркування харчових продуктів сприятиме забезпеченню права споживачів на захист та отримання достовірної інформації про продукти харчування.

Введення відповідного Регламенту у Європейському Союзі  спричинило уніфікацію національних законодавств у сфері маркування продукції. У випадку України це дозволить поставляти продукцію українського виробництва до ЄС без проблеми нанесення додаткового маркування на продукти харчування, що зменшить витрати виробників та покращить стан українського експорту на рівні ЄС.

Однак, Закон  «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів»  потрібний не тільки у зв’язку із обов’язковістю виконання Угоди про асоціацію, але він актуальний і для дотримання основоположних прав та свобод громадян України на доступ до необхідної, достовірної та своєчасної інформації про життєво важливі продукти.

Публікацію спеціально для Євроінтеграційного порталу підготовлено експертами Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції, проекту Association4U та кафедри Жан Моне (д.пол.н. Гнатюк М.М., “Європейський дискусійний клуб”) НаУКМА