Наближення України до європейської практики у питаннях запобігання та протидії дискримінації

Як показують український та європейські звіти щодо виконання Угоди про асоціацію за 2018 рік Україна досягла значного прогресу в гармонізації свого законодавства до європейського. У частині, яка має назву «соціальна політика та трудові відносини» та передбачає наближення законодавства про працю, боротьбу з дискримінацією та гендерну рівність, а також про охорону здоров’я та безпеку на робочому місці, поточний прогрес за 2018 рік склав 70% [1].

Однак, порядок денний щодо поступового наближення законодавства в політиці щодо зайнятості та соціальної політики знаходиться далеко не на завершальному етапі.

Наприклад, реформа Кодексу законів про працю вже давно мала б відбутися, а поширеність випадків дискримінаційних дій як на робочому місці, так і в суспільстві загалом показують, що існують значні проблеми з подоланням цього явища у всіх його проявах.

У доповіді ООН «Дискримінація в Україні: очевидна і прихована» стверджується, що дискримінація в Україні є справжньою проблемою, яка може торкнутися кожного, незалежно від статі, віку чи стану здоров’я.

«Расова належність, колір шкіри, національна або етнічна належність, стать, ґендер і ґендерна ідентичність, вік, стан здоров’я, громадянство (або його відсутність), сімейний та шлюбний стан, соціальний стан, рід занять, майновий стан, місце проживання, ставлення до релігії, конфесійна належність…» [2] – ось далеко не повний проявів дискримінації, про які зазначається в доповіді.

Суттєвим кроком до створення механізму протидії дискримінації має стати прийняття законопроекту "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)" (№ 3501 від 20 листопада 2015), який передбачає гармонізацію українського законодавства з європейським в питаннях протидії проявам дискримінації.

Законопроект є частиною реалізації Дорожньої карти законодавчого забезпечення виконання Угоди на 2018 – 2019 рр., а також реалізує завдання другого етапу виконання Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму для України, який передбачає забезпечення ефективного впровадження законодавства та антидискримінаційної політики, імплементації відповідних документів ООН та Ради Європи; зміцнення спроможності відповідальних органів у сфері антидискримінаційної політики та боротьби з расизмом, ксенофобією та антисемітизмом [3].

Автори законопроекту (народні депутати України І. Геращенко, І. Климпуш-Цинцадзе, М. Іонова та ін.) пропонують внести зміни до Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України задля «усунення прогалин у законодавстві» та «забезпечення належної реалізації повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» [4].

Чинний Закон України “Про засади запобігання та протидії дискримінації”, який діє з 2012 року (зі змінами 2014 року), часто і не безпідставно піддають критиці за його абстрактності та відсутності конкретних механізмів захисту від дискримінації [5].

Суттєвим недоліком чинного законодавства є значна проблематичність встановлення цивільної та адміністративної відповідальності за порушення законодавства про запобігання та протидію дискримінації.

Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)» було прийнято Верховною Радою у першому читанні ще у лютому 2016 року. На десятій сесії ВРУ VIII скликання (лютий 2019 року - липень 2019 року) депутати планують повернутися до його розгляду.

Прийняття законопроекту необхідне як і точки зору реалізації Угоди про асоціацію, так і наближення до практики європейських країн у питаннях, які він регулює.

Угода про асоціацію передбачає впровадження положень законодавства ЄС, зокрема директив, які спрямовані на боротьбу з дискримінацією та забезпечення гендерної рівності в загальному контексті. Двома основними директивами, яких стосується цей законопроект, є Директива Ради 2000/43/ЄС від 29 червня 2000 р. про реалізацію принципу рівного відношення незалежно від расової чи етнічної приналежності та Директива Ради 2000/78/ЄС від 27 листопада 2000 р. про встановлення загальної системи рівного відношення у сфері зайнятості та професійної діяльності.

Директиви покликані покращити законодавства країн ЄС у сфері прав людини, реалізації принципу рівноправ’я та запобігання проявам будь-якої форми дискримінації.

Практика держав-членів ЄС щодо питань, які регулюються цими директивами, свідчить про те, що вони мають сильний вплив на формування правового захисту від дискримінації у різних сферах життя.

Наприклад, більш ніж половина держав призначили орган або органи для сприяння рівному відношенню до всіх осіб без дискримінації за ознаками расової або етнічного походження. Важливим складовим впровадження цих директив в державах-членах ЄС стали програми підвищення обізнаності щодо питання дискримінації, проведення консультацій та правової допомоги (Франція, Нідерланди, Бельгія, Швеція та ін.). Низка держав, як Данія, Ірландія, Словаччина, Португалія, прийняли національні плани дій щодо сприяння рівному ставленню та боротьбі з расизмом [6].

Законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)» дозволяє впровадити важливі аспекти європейської практики в питанні запобігання дискримінації в Україні.

По-перше, закриваються ті прогалини, які є в чинному законодавстві що визначення самого явища.

Внесення до Закону таких понять, як “віктимізація”, “дискримінація за асоціацією”, “множинна дискримінація” є важливим для правового захисту від дискримінації та розширення прав, порушення яких буде накладати більшу відповідальність.

Також законопроектом передбачається введення термінів “розумне пристосування” та “відмова від розумного пристосування”, що імплементують положення зазначених Директив та визначають ті форми дискримінації щодо людей з інвалідністю, які фактично існують, проте залишаються поза правовим полем. Внесення таких поправок на законодавчому рівні зробить ці поняття більш зрозумілими та поширить їхнє застосування на практиці.

Важливою зміною є внесення уточнення щодо дій, які не вважаються дискримінаційними, що усуває проблему неоднозначності тлумачення законодавства, що є притаманною чинному законодавству у цій сфері.

По-друге, розширюється сфера діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а саме право видання обов’язкових для виконання вимог (приписи) щодо усунення порушень законодавства про запобігання та протидію дискримінації та складання протоколів про адміністративні порушення.

Це дозволить Уповноваженому, як суб’єкту контролю за дотримання законодавства, використовувати ці інструменти для реагування на факти дискримінації, що у чинному законодавстві не прописано.

По-трете, однією з найважливіших змін, яку пропонують автори законопроекту, є чітке визначення покарання за порушення. Пропонується внесення змін до Кримінального кодексу України, а саме вилучення кримінальної відповідальності за дискримінацію, та замінити її адміністративною відповідальністю.

Зміни забезпечать пропорційність та співмірність відповідальності за порушення законодавства у цій сфері та значно спростить процедурний механізм розгляду судами справ за фактами дискримінації [7].

Таким чином, прийняття законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)» наближує Україну до практики європейських країн у питаннях протидії дискримінації, формуючи ефективний механізм впровадження чинного Закону “Про запобігання та протидію дискримінації”.

Публікацію спеціально для Євроінтеграційного порталу підготовлено експертами Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції, проекту Association4U та кафедри Жан Моне (д.пол.н. Гнатюк М.М., “Європейський дискусійний клуб”) НаУКМА.


1. Звіт про виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом у 2018 році. Київ – 2019. - С.33-34; Association Implementation Report on Ukraine. Brussels, 7.11.2018 SWD (2018) 462 final. - P. 12.
2. Дискримінація в Україні: очевидна і прихована. ООН. - Режим доступу: http://www.un.org.ua/ua/informatsiinyi-tsentr/news/3041-2013-02-05-13-58-30-diskriminaciya-v-ukrayini-oche
3. Безвізовий діалог між Україною та ЄС. План дій з лібералізації візового режиму. - Режим доступ: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_001
4. Пояснювальна записка 20.11.2015 до проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу). - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57162
5. Наприклад: Аналіз окремих недоліків проекту закону “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні” №10468. - Режим доступу: http://old.noborders.org.ua/pro-nas/novyny/analiz-okremyh-nedolikiv-proektu-zakonu-pro-zasady-zapobihannya-ta-protydiji-dyskryminatsiji-v-ukrajini-10468
6. Application of Council Directive 2000/43/EC of 29 June 2000 - Views of the European Monitoring Centre on Racism and Xenophobia. Vienna, August 2005. - P. 8-9. - Режим доступу: https://fra.europa.eu/sites/default/files/fra_uploads/340-EUMC_Paper_art13_impact_final.pdf​
7. Пояснювальна записка 20.11.2015 до проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу). Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57162