Микола Кузьо: Питання стану довкілля на Донбасі було чутливим і актуальним ще до російської агресії. Але, звичайно, вона його критично загострила. Зараз ситуація прямує до катастрофічної

Заступник Міністра екології та природних ресурсів України з питань європейської інтеграції Микола Кузьо в інтерв’ю УНІАН розповів про нову державну політику  управління відходами та водними ресурсами, зокрема, про рекультивацію сміттєзвалищ та стимулювання переробки відходів, пояснив, як Україна разом з ЄС боротиметься зі зміною клімату, та навіщо нам система торгівлі квотами на викиди.

До вашої уваги скорочена версія публікації.

Нині в Україні головний акцент в імплементації екологічної складової Угоди робиться на процес наближення нашого екологічного законодавства до норм та стандартів ЄС у сфері охорони довкілля. Наскільки великий шлях ми вже пройшли, і яку би «оцінку» від 1 до 12 ви поставили Україні?

Знаєте, в школі є перший, другий, п’ятий клас, до одинадцятого-дванадцятого, і в кожному такому класі своя оцінка. Ми в цьому процесі в «перших класах», і враховуючи нашу інституційну спроможність, фінансові ресурси, експертну, інтелектуальну готовність до цього процесу, то, це десь «четвірка», але за старою [п’ятибальною] системою.

Тобто загалом ви задоволені результатами?

Я був би не щирий, сказавши, що задоволений. Очевидно, хочеться більше та швидше. Втім, я десь років дванадцять працюю в європейській інтеграції. За цей час для мене, певно, найцікавішою була моя внутрішня еволюція як експерта. Еволюція від підходу виключно правового наближення до розуміння системного розвитку сфери, аналізу політики, поєднання різних речей у впровадженні реформ. Думаю, у багатьох експертів теж є цей досвід. Скажімо так, у нас немає набору інструкцій, але є розуміння певних принципів. Тому як саме підходити до впровадження – залежить від багатьох обставин. Тоді ти по-іншому розумієш, що таке результат.

Україна має привести своє екологічне законодавство у відповідність європейському у восьми сферах (якість атмосферного повітря, управління відходами й ресурсами, якість води й управління водними ресурсами, охорона природи, генетично модифіковані організми та інші). Спираючись на ці сфери, які екологічні проблеми актуальні для України, і в яких саме регіонах?

Питання дуже комплексне. Думаю, що сфери приблизно однаковою мірою стосуються усіх регіонів. Звісно, ми можемо говорити, що в якихось регіонах більше забруднена вода або повітря через, наприклад, промисловий потенціал (це схід України). Але загалом абсолютно у всій Україні є проблеми зі станом довкілля. Мінімум, останні років десять в країні не вистачало комплексного бачення екологічної політики. До речі, цього теж вимагає Угода про асоціацію, там так і написано, що має бути всеосяжна стратегія і секторальні. Якщо брати, що є найактуальнішим – однозначно, відходи. В Україні ніколи не було комплексної державної політики в сфері управління відходами. Все просто вивозили на полігони. Тільки минулого року уряд прийняв розроблену нами спільно з колегами з інших міністерств та міжнародними експертами комплексну стратегію, де по поличках розкладено, що далі з цим робити. Тепер ми вже розуміємо, яку систему будуємо, на базі цього пишемо відповідні законопроекти. Думаю, що десь за місяць-півтора будуть публічні презентації цих законопроектів. Так само, є проблеми з якістю води, з тим, що насправді ми мало знаємо, якої якості у нас вода та скільки у нас води. Ми управляли нашими водними ресурсами за старим радянським адміністративним підходом, коли кожен район сам собі управляє, а інтегрованого управління немає. Зараз це починає впроваджуватися на практиці. Не менш важливе питання якості повітря, охорона природи, і так далі.

Як вже було сказано, ми маємо привести своє екологічне законодавство відповідно до норм ЄС у восьми тематичних сферах. Оцініть, у яких сферах розробка нормативно-правових актів відбувається швидше, а де повільніше.

По-перше, хочу сказати, що я дуже скептично ставлюся до будь-яких спроб оцінити щось у відсотках, коли йдеться про  виконання Угоди про асоціацію чи наближення законодавства. Переконаний, треба дивитися по суті, робити аналітичну оцінку. А ще важливіше – аналізувати практику і досягнення цілей, а не просто сам факт наявності законів. А це можливо лише, якщо у вас достатня практика застосування законодавства. По-друге, якщо оцінювати наші сфери, то перша сфера горизонтального законодавства (мова йде про інструменти, спрямовані на попередження шкоди довкіллю). В горизонтальній частині  є дуже великий результат, і ступінь наближення прямує до повного. Впроваджується на практиці уже інструмент оцінки впливу на довкілля (ОВД) – коли ми оцінюємо всі бізнес-проекти (так звана планована діяльність - заводи, види діяльності, які підприємці хочуть здійснювати) на предмет їхнього впливу на навколишнє середовище, визначаємо умови, щоб вплив був мінімальний. Другий інструмент – це так звана стратегічна екологічна оцінка (СЕО), коли ми оцінюємо не тільки конкретні види діяльності, а самі програми, плани держави, міст, областей. Це робиться, щоб розуміти, як ми хочемо розвиватися, і як реалізація цих планів вплине на стан довкілля і здоров’я людей, а звідси – що робити, щоб можливий негативний вплив мінімізувати. Завжди правильніше попереджати шкоду, ніж боротися з її наслідками. Нині в Україні законодавство в горизонтальній частині, що передбачена Угодою про асоціацію, практично один в один з європейським. У нас є висновки про це і від ЄС, і від деяких міжнародних організацій. А в деяких речах, зокрема, і в ОВД, і в СЕО, з точки зору практики і відкритості, ми навіть попереду багатьох держав ЄС. Звичайно, є речі, які поки що не запрацювали, бо у нас досвід застосування закону буквально кілька місяців. Але те що ми вже зараз бачимо, я б оцінив позитивно. Тому, що стосується транспозиції законодавства, перенесення самого законодавства – звичайно ми наздогнали графік, а практична реалізація тільки почалася.

Серед цих восьми тематичних сфер, чи є такі, в яких у нас необхідні нормативно-правові акти взагалі ще не розроблені?

Щоб взагалі нічого не було розроблено – такого немає. Проте, почнімо зі зворотнього – де у нас вже все розроблено, ми рухаємося з випередженням.  Я вже назвав горизонтальну сферу. Крім ОВД і СЕО, в цьому розділі є доступ до екологічної інформації. У нас теж високий ступінь відповідності нашого законодавства. Вже з прийняттям закону про СЕО ми зараз аналізуємо, чи потрібні якісь додаткові речі, розвиваємо ІТ інструменти. Наступна сфера – управління водними ресурсами – тут теж і закон, і всі підзаконні акти прийнято. Ми вже приступили до практичної реалізації, і готуємо перші плани управління річковими басейнами, реорганізовуємо систему управління. Починаємо укладати двосторонні угоди з нашими сусідами по спільному управлінню річками, наприклад, з Молдовою. Наступний сектор, який би я відзначив – це зміна клімату. Тут Україна ратифікувала Паризьку угоду, є Концепція кліматичної політики до 2030 року, план заходів, є вже перші два ключові законопроекти, і один з ключових програмних документів, передбачених Паризькою Угодою ‑ Стратегія низьковуглецевого розвитку України, законопроект про систему моніторингу звітності й верифікації викидів парникових газів, який ми вже публічно презентували, і зараз він у процесі погодження. Також законопроект про захист озонового шару і фторовані парникові гази ‑ вже на виході в уряд.

Ви так і не назвали, в якій з восьми сфер, наше екологічне законодавство особливо ще не дотягує до норм європейського.

Однією з найскладніших сфер є промислове забруднення, впровадження інтегрованого дозволу. Останні два роки ми дуже багато працюємо з міжнародними експертами, щоб підготуватися до його впровадження. Зараз всі дозволи видаються окремо на викиди повітря, скиди у воду, на відходи, на всі інші можливі елементи. А тут для великих підприємств буде вводитися один інтегрований дозвіл, суть якого – оцінити кумулятивний вплив конкретного виробництва, діяльності на стан довкілля. Складність в тому, що це нова система дозволів на викиди, скиди, відходи, нові граничні показники можливого забруднення для підприємств. Дуже комплексна річ, яку ускладнювало ще й те, що у нас не було ось цього закону про ОВД – оцінки впливу на довкілля. Коли в тебе є оцінка впливу на довкілля конкретного об’єкта, вже зрозуміліше, як видавати дозвіл, як оцінювати його вплив на довкілля. Проте найбільшим викликом є сама інституційна і дозвільна система, оскільки, наприклад, в ЄС система інтегрованого дозволу містить навіть елемент переговорів  між органом влади й суб’єктом з приводу того, що саме та коли він скорочує. А в Україні поки що відповіді на питання, як це врегулювати, мінімізувавши корупційні ризики, до кінця немає. Думаю, що найближчим часом ми презентуємо дорожню карту, як все-таки в Україні впровадити цей інтегрований досвід.

Анонсуйте наступний крок Міністерства в межах виконання Угоди. Що саме плануєте зробити найближчим часом?

Дуже просто. Закон України про екологічну стратегію до 2030 року – раз. Закон України про систему електронної звітності та верифікації викидів парникових газів – два. Про захист озонового шару – три. Пакет законопроектів по відходах, закон про Смарагдову мережу (території природоохоронного значення, – УНІАН), і нова велика система моніторингу водних ресурсів. Це те, що вже в процесі затвердження. Ми все розробляємо з міжнародними партнерами, громадськістю. І, мені здається, нам вдалося виробити культуру хорошої взаємодії між міжнародними та українськими експертами – одні без інших не працюють, і це добре.

З повною версією інтерв'ю можна ознайомитися на сайті УНІАН.