Чим Україні цікавий Зовнішній інвестиційний план ЄС?

Наприкінці квітня Комісар ЄС з питань Європейської політики сусідства та політики розширення Й. Хан у своїй статті для Європейської правди запропонував Україні новий контракт "Реформи заради інвестицій", у якому задля доступу в 2018 році до нового Зовнішнього інвестиційного плану ЄС Україна повинна до літніх канікул Парламенту забезпечити виконання трьох вимог: 1) незалежність регулятора у сфері енергетики (НКРЕКП); 2) повноцінне функціонування бізнес-омбудсмена; 3) скасувати вимоги щодо е-декларування антикорупційних активістів.

Що це за План?

Новий Зовнішній інвестиційний план (далі План) ЄС, представлений 2016 року Президентом Єврокомісії Ж.К. Юнкером, передбачає створення інструменту, покликаного об’єднати більшість наявних інвестиційних програм, які фінансуються у країнах сусідства ЄС та Африки на південь від Сахари, в єдиний новостворений Європейський фонд сталого розвитку (EFSD).

Зовнішній інвестиційний план ЄС містить три основоположні компоненти (pillars):

І- Мобілізація інвестицій до країн-адресатів Плану через створення EFSD;

ІІ – Активізація технічної допомоги;

ІІІ - Покращення інвестиційного клімату та загальної політичної ситуації в країнах-партнерах.

Метою Плану є підтримка залучення до проектів EFSD 44 млрд євро інвестицій до 2020 року через страхові гарантії для інвесторів.

Таким чином, власне ЄС зі свого бюджету та Європейського фонду розвитку виділить на функціонування Плану 4,1 млрд євро. Головним завданням EFSD буде залучення міжнародних фінансових інституцій, приватних інвесторів та держав-членів до фінансування інвестиційних проектів Плану. У попередній пропозиції Єврокомісії за найкращих обставин у ЄС планували акумулювати інвестиції в розмірі 88 млрд євро.

Задля збільшення привабливості інвестицій у проекти EFSD, Європейською Комісією було створено інструмент гарантій вкладень та Гарантійний фонд EFSD. 

Основні напрямки фінансування в рамках Плану - проекти відновлюваної енергетики, транспортної інфраструктури, допомога мікро, малим та середнім підприємствам (ММСБ), проекти агропромислового сектору, що сприятимуть дрібному фермерству, а також фінансування сталого розвитку міст та інноваційних цифрових рішень для вирішення місцевих соціальних проблем і створення робочих місць.

Які виклики для реалізації Плану?

Першим і найочевиднішим викликом є час. До встановленого в Плані терміну (2020 рік) залишилось 2 роки.

Оцінка Комісії передбачає, що при власних асигнуваннях у сумі 4,1 млрд євро (інвестиції ЄС 2,6 млрд та гарантії 1,5 млрд), ЄС зможе залучити 44 млрд євро інвестицій від інших інвесторів.

Також оскільки проекти Плану будуть націлені на створення робочих місць та забезпечення сталого розвитку даних країн, тому не варто очікувати великої дохідності таких капіталовкладень, що знижує привабливість проектів EFSD в очах приватних інвесторів.

У такому випадку, найбільшою опорою Плану повинні стати міжнародні фінансові інституції, однак наразі їм не потрібний EFSD для того, щоб реалізовувати подібні проекти в країнах Східної Європи та Африки. Більше того, їм доведеться узгоджувати рішення з керівництвом EFSD, що може викликати додаткові часові та організаційні витрати.

Україна також повинна навчитися розробляти відповідні інвестиційні проекти, які зможуть бути привабливими для приватних інвесторів. Оскільки, як раніше зазначив екс-прем’єр Литви, із майже 7 млрд дол США, виділених Києву з 2014 року світовими фінансовими інституціями, Україною наразі було освоєно трохи більше 1,5 млрд євро.

Які переваги Плану?

Позитивним сигналом є те, що порівняно з попередньою пропозицією Єврокомісії від 2016 року, в якій планувалися асигнування у розмірі 3,35 млрд євро з бюджету ЄС та яка передбачала мультиплікацію інвестицій у співвідношенні 1:15, прийняте  2017 року рішення стало реалістичнішим та знизило очікування від мультиплікатора до співвідношення 1:10.

План зовнішніх інвестицій відкриває перед країнами Східного партнерства, в тому числі Україною, додаткові можливості для залучення довгострокових інвестицій.

По-перше, у рамках нового інструменту гарантування вкладень уряди країн Східного партнерства (СхП) через створення відповідної регіональної платформи зможуть лобіювати більші асигнування своїх партнерів серед країн-членів ЄС (наприклад Німеччини та Польщі) до Фонду гарантування EFSD і таким чином, через засідання стратегічної ради, залучати більше інвестицій. 

Україні, Грузії та Молдові варто створити в рамках Плану окрему Східну регіональну платформу, яка могла б допомогти ефективніше залучати інвестиції саме в ці країни та активізувати багатосторонню співпрацю між ними.

По-друге, завдяки підписанню Угод про асоціацію з ЄС Україна, Грузія та Молдова є привабливішими для приватних інвесторів порівняно з іншими країнами сусідства ЄС. Ці держави вже четвертий рік продовжують імплементацію aquis ЄС та користуються зоною  вільної торгівлі з ним, що може стати перевагою при інвестиціях у проекти, які сприятимуть росту експорту до ЄС.

По-третє, проекти Плану, порівняно із іншими альтернативами для капіталовкладень в Україні та інших країнах СхП, виглядають менш ризикованими для приватних інвесторів. Адже завдяки захисту проектів Плану законодавством ЄС та диверсифікації, яку забезпечуватиме інструмент Гарантійного фонду EFSD, інвестиції в проекти Плану зменшуватимуть для них корупційні ризики.

Наразі у контракті «Реформи заради інвестицій» йдеться про виділення в рамках Плану 50 млн євро, що, на думку Комісара ЄС, може сприяти залученню в Україну до 500 млн євро приватних інвестицій.

Чи зможе така мотивація стати достатньою для політичних рішень в Україні, стане зрозуміло вже на Саміті Україна-ЄС, який відбудеться 9 липня, майже перед закінченням робочого графіку Верховної Ради. Якщо так, то Україна зможе розраховувати на доступ до всіх можливостей Зовнішнього інвестиційного плану ЄС та поступову активізацію приватних інвесторів. У протилежному випадку, невиконання умов “контракту” може привести не тільки до втрат можливостей Плану, але й до погіршення політичних відносин з ЄС. Зокрема, це негативно відіб’ється на результатах самого Саміту та на перспективах ініціатив Президента Петра Порошенка з приєднання України до Митного Союзу ЄС, асоціації з Шенгеном, а також інтеграції до Цифрового ринку та Енергетичного союзу ЄС.

Фахівець з питань комунікацій проекту Association4U. Аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка, Іван Нагорняк.

З повною версією публікації можна ознайомитися на сайті VoxUkraine.