На сесії Верховної Ради України, що проходить з лютого по липень 2019 року, запланований розгляд проекту Закону із досить довгою назвою - Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері убезпечення експлуатації колісних транспортних засобів відповідно до вимог Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, однак цілком зрозумілий по суті – посилення безпеки як пасажирських, так і вантажних перевезень.
Зближення з законодавством ЄС дозволить вітчизняним автоперевізникам вийти на зовнішній ринок, зробити умови праці водіїв більш комфортними, а також сприятиме збільшенню безпеки на дорогах та технічної надійності транспортних засобів. Однак для того, щоб ці зміни були ефективними, вони повинні базуватись на чітких механізмах імплементації та поєднуватися з іншими реформами в даній галузі.
Які зобов’язання у сфері європейської інтеграції реалізує законопроект?
В Угоді про асоціацію із ЄС Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати низку законодавчих актів Європейського Союзу, які забезпечують належний рівень безпеки на автотранспорті та сприятливі умови праці водіїв.
Автори законопроекту (група народних депутатів VIII скликання) вказують, що цим законопроектом імплементується сім актів законодавства Європейського Союзу, визначених Додатком XXXII до глави 7 «Транспорт» Розділу V “Економічне і галузеве співробітництво».
Додаток XXXII визначає лібералізацію автомобільного транспорту, включаючи наближення до багатьох стандартів ЄС в частині технічних умов, безпеки, соціальних та податкових умов.
Ці зміни необхідні для повноцінного функціонування поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка передбачає поступову лібералізацію надання послуг із перевезення.
Відповідно до умов створення зони вільної торгівлі із ЄС, компанії, оператори та водії, які задіяні в автомобільних перевезеннях товарів і пасажирів, мають повністю відповідати регуляторним стандартам ЄС у межах трьох-п’яти років після набрання чинності Угоди про асоціацію [1].
Практика ЄС
Транспорт є ключовим сектором внутрішнього ринку ЄС з перших днів започаткування економічної інтеграції. Як результат, ЄС має добре сформовану нормативно-правову базу і провадить продуману політику у сфері транспорту.
Так, наприклад, Директива Ради N 92/6/ЄЕС від 10 лютого 1992 року визначає порядок встановлення та використання реєстраційних пристроїв (тахографів) для транспортних засобів задля підвищення безпеки на дорогах, а також для регулювання умов праці водіїв.
Директива 2003/59/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 15 липня 2003 року визначає початкову кваліфікацію і періодичність підготовки водіїв деяких видів автомобільного транспорту для перевезення товарів або пасажирів.
Європейці не обійшли й питання екології та визначили в Директиві Європейської Ради 92/6/ЄЕС від 10 лютого 1992 року, що встановлення обмежувачів швидкості позитивно впливає на зовнішнє середовище та на економію енергії.
Взаємний доступ до ринків для надання послуг із перевезення зможе матеріалізуватися лише в тому випадку, коли Україна перейме і впровадить визначений перелік регуляторних актів ЄС.
Українські реалії
Транспортна галузь в Україні знаходиться далеко не в ідеальному стані і на відміну від Європи, судячи зі стану автомобільних доріг, не належить до ключових секторів національної економіки. Так, за оцінками Асоціації міжнародних перевізників України потенціал галузі «не використовується належним чином, Урядові реформи у транспортній галузі практично не розпочалися, що зводить нанівець всі зусилля транспортників розвивати цей важливий сектор економіки».
У питанні вантажних перевезень вітчизняні представники опиняються в невигідному становищі через заборони деяких країн Євросоюзу на в’їзд через невідповідність екологічним стандартам. Міжнародні пасажирські перевезення також страждають через застарілу транспорту базу.
Як наслідок, вітчизняні підприємці закликають до реформ не на папері, а в реальності. Однак зміни мають бути комплексними і проводитися з урахуванням потреб гарантування безпеки як пасажирів, так і водіїв.
Реалії часто свідчать про порушення правил безпеки як в пасажирських, так і вантажних перевезеннях. Це стосується як технічного стану транспортних засобів, так і умов праці водіїв.
Які зміни передбачено?
Відповідно до законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері убезпечення експлуатації колісних транспортних засобів відповідно до вимог Угоди про асоціацію» вносяться зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також у Закон України "Про дорожній рух", Закон України "Про автомобільний транспорт" та частину другу статті 10 Закону України "Про міський електричний транспорт".
Законопроектом передбачено встановлення реєстраційного обладнання на відповідні види транспорту, а також вимог щодо підготовки водіїв для надання відповідного роду послуг та періодичної перевірки технічного стану транспорту і т. д. Зокрема, передбачається, що на такі види транспорту як вантажівки і автобуси (міжміського значення) мають встановлюватися реєстраційні пристрої (тахографи), а також впроваджується обов’язковий технічний огляд на базі вже існуючого українського законодавства.
Законопроект також доповнює вимоги щодо ввезення на територію України транспортних засобів, що особливо важливо зважаючи на проблематику так званих «євроблях». У документі зазначається, що транспортні засоби, які ввозяться на територію України, що були у користуванні, підлягають перевірці на придатність до експлуатації, а нові - на підставі сертифікату, виданому виробником або його уповноваженим представником. Законопроект також регламентує які транспортні засоби не підлягають перевірці на придатність до експлуатації.
Запровадження європейських правил автомобільних перевезень стосується не лише змін законодавства. Наближення внутрішніх правил та стандартів до європейських потребує запровадження механізмів моніторингу, інспектування та правозастосування.
Очевидно, що законопроект має бути доопрацьований народними депутатами в частині визначення чітких механізмів та запровадження стандартів, які відповідають директивам ЄС.
Публікацію спеціально для Євроінтеграційного порталу підготовлено експертами Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції, проекту Association4U та кафедри Жан Моне (д.пол.н. Гнатюк М.М., “Європейський дискусійний клуб”) НаУКМА.
1. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, вчинена у частині політичних положень (преамбула, стаття 1, розділи І, II, VII) 21 березня 2014 року в м. Брюсселі та у частині торговельно-економічних і галузевих положень (розділи III, IV, V, VI) 27 червня 2014 року в м. Брюсселі, набрала чинності 01 вересня 2017 року. (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1713321-17)