Разом із ЄС: як Україні визначити свої пріоритети для участі у Green Deal

Автор: Вікторія Єршова, кандидат юридичних наук, проєкт ЄС «Підтримка впровадження Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (Association4U)»

Джерело: «Європейська правда»

До 2050 року Європа має стати кліматично нейтральною.

Щоб досягти цього, наприкінці минулого року Європейський Союз заявив про ухвалення Зеленого курсу (Green Deal), який охоплює як екологію, так і енергетику, промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівлю та інші сфери. Він стає невід’ємною частиною формування політики ЄС і передбачає більше 1 трильйона євро інвестицій в економіку протягом десяти років. Для втілення в життя цього амбітного плану дій за останні пів року Єврокомісія ухвалила низку стратегічних документів: Європейську промислову стратегію, План дій економіки замкненого циклу, Стратегію "Від лану до столу", Стратегію біорізноманіття до 2030 року, Стратегію інтеграції енергосистем ЄС, Водневу стратегію.

Сьогодні завершується робота над так званим "Європейським регламентом з питань клімату", який має внести зміни до чинного законодавства ЄС. Його головна мета - зменшення викидів парникових газів не менше ніж на 55% до 2030 року у порівнянні з 1990-м.

Що означає Green Deal для України та її відносин із ЄС?

Через кілька місяців після оприлюднення Green Deal, ще на початку 2020 року, українська сторона висловила зацікавленість у тому, щоб долучитися до цього плану дій у майбутньому. Втім, з того часу в Україні змінився уряд, настала світова пандемія з її економічними наслідками, були перенесені офіційні візити делегацій, що уповільнило переговорний процес. Відновленням публічних дискусій у цьому питанні можна вважати проведення у вересні перших слухань у комітеті Верховної ради з питань інтеграції до ЄС. За результатами обговорення депутати та урядовці висловили пропозиції щодо активізації обговорення цих питань на рівні двосторонніх органів, які діють відповідно до Угоди про асоціацію. Наступним кроком для обговорення може стати засідання Комітету асоціації, яке заплановане у листопаді цього року. Це платформа для обговорення правових та технічних аспектів майбутніх змін.

Паралельно з проведенням цього засідання доречно актуалізувати зустрічі на рівні Парламентського комітету асоціації. Участь України у Green Deal значною мірою залежить від того, якими будуть механізми його впровадження. Наразі вони перебувають на стадії розробки та будуть фіналізовані не раніше середини наступного року.

Таким чином, Україна може використати цей час для формування позиції на національному та регіональному рівнях, провести розрахунок впливу цих процесів на економіку, визначити пріоритетні сфери співпраці.

Необхідність оцінки нового плану дій випливає з того, що запланована диверсифікація галузей промисловості ЄС вплине на експорт з України.

Наприклад, переорієнтація сільського господарства Союзу на виробництво органічної продукції може виявитись як новим вікном можливостей, так і каменем спотикання для вітчизняного бізнесу.

Для цього українська влада має створити умови, за яких впровадження нових екологічних норм буде прийнятним для громадян країни та бізнесу.

Значною мірою це залежить від успішності співпраці Верховної ради із міжнародними партнерами у питаннях прийняття законів, які спрямовані на імплементацію зобов’язань в Угоді про асоціацію.

В цьому плані варто відзначити діяльність комітету Ради з питань інтеграції до ЄС, який надає правові висновки на всі законопроєкти, що стосуються Угоди про асоціацію.

Однак, на відміну від держав-членів ЄС, у нас відсутні системні запобіжні заходи, які б зупиняли ухвалення законів у разі негативного правового висновку комітету.

Стримуючим елементом є профільний комітет, який розглядає правки на законопроєкт та завдяки якісній роботі може відхилити прийняття суперечливих положень. Така практика веде до "цугцвангу", адже ми говоримо про кроки, які створюють нові перешкоди у прийнятті законів, а не якісно опрацьовані законопроєкти з усіма стейкхолдерами.

Виходом із ситуації є зміни від самого початку підготовки законопроєктів – із плануванням роботи наперед, залученням фахівців з уряду, громадськості, профільних проєктів ЄС, їхнім публічним обговоренням та комунікацією з населенням щодо того, навіщо потрібні ці закони та як вони працюють в державах-членах Євросоюзу.